Реліквії замість чеснот

Згідно з давньохристиянською аксіомою правило молитви визначає правило віри (lex orandi, lex credendi). В навечір‘я Різдва, на 6-му Часі, одна зі стихир закликала: «Очистивши ум, замість мира дбайливо приготуймо різдвяні духовні скарби чеснот». А в 5-й пісні Пасхальної утрені чуємо: «Від раннього ранку чуваймо і, замість мира, пісню принесім Владиці, і Христа побачимо – правди Сонце, що всім життя освячує». В «Ангельському соборі», який співається на Утрені в кожну неділю, друга стихира починається так: «Нащо миро зі сльозами, Учениці, жалібно змішуєте? – запитав світлоносний ангел при гробі мироносиць». Немає найменшого сумніву – час мира для Христа минув, воно непотрібне. Цієї думки не поділяють в Московському Патріархаті.

В рамках центрально-східноєвропейського «фестивалю» реліквій», з Афону, чартерним авіарейсом, доставлено Дари волхвів, які «дбайливо зберігала Діва Марія, Мати Спасителя, і передала їх до Єрусалимської Церкви, де вони перебували до IV століття, а відтак були перенесені до нової столиці Східної Римської імперії міста Константинополя. Коли виникла небезпека вторгнення чужинців до столиці імперії, святиню перенесли на Гору Афон, де відтоді зберігається в монастирі св. Павла»( з офіційного комюніке Московської патріархії).

Серед тисячів реліквій, які зберігаються на Сході і Заході, Дари волхвів не є ще найдивовижнішими. Однак прискіпливий скептик поставить принаймні одне запитання: як збереглося миро, подароване «триденному померлому»(Стихира на стиховні Різдва Христового). Не помазали ним мертвого тіла? Трохи лишилося?

Деякі Церкви в центрально-східній Європі,як кажуть у Польщі, «відклеїлись» від дійсності. Або воюють з уявленими, нашвидкуруч ними сконструйоваинми ідеологіями, «гіршими від марксизму», або ривалізують в конкурсі на найбільшу статую Христа/Івана Павла ІІ/Богородиці. «Екуменічний» характер має надзвичайне значення, яке отримав культ реліквій – панацея на всі лиха.

Дари волхвів були вже у Москві, будуть в Білорусі і в Україні. Народ численно прибігатиме, щоб прикластися до святині. Зайнятий конкретним доказом Воплочення, не звертатиме уваги на слова про освітлення Сонцем правди і різдвяні духовні скарби чеснот. Без духовних чеснот не буде чеснот громадянських. А може про це і йдеться?

(Більше про «реліквієцентризм» пишеться в Календарі «Благовіста» на 2014 рік)