Один з незначних і погорджених. Проф. Михайло Лесів (1928-2016)

В час Пасхи 57-го року, перебуваючи в Ефесі, апостол Павло, спонуканий вістями з Коринту, написав до цієї, заснованої ним самим, спільноти листа-заклик до відновлення єдності, в якому читаємо: «Гляньте, брати, на звання ваше: небагато мудрих тілом, небагато сильних, небагато благородних; але Бог вибрав немудре світу, аби засоромити мудрих, і безсиле світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, щоб жодне тіло не величалося перед Богом. Ним, отже, ви в Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога, й оправданням, і освяченням, і відкупленням, щоб було, як написано: „Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться”»(1 Кор 1,26-31). 

Греко-Католицька Церква в не так давньому минулому нагадувала цю громаду з Коринту. Мудрих тілом, сильних і благородних було мало, можна сказати – в межах статистичної помилки. Завдяки зусиллям багатьох, насамперед вихідця з благородних Митрополита Андрея, мудрих тілом стало більше. Але прийшла катастрофа 40-х років ХХ століття і по-людськи здавалося, що все пропало. 

Особливо безнадійною виглядала ситуація греко-католиків у Польщі. Без пастирів, розсіяні по великій території, комуністичною державою, з одного боку, приречені на національну асиміляцію, католицькою більшістю, з іншого боку, в дусі еклезіального дарвінізму, заохочувані до зміни тотожності. 

Героїзм кількох священиків і вірність своєму «я» не так малої частини депортованих вчинили, що пишуться ці слова. Серед тисячів людських історій, які наново починалися на землях вигнання, була одна, яка нещодавно завершилася відходом по нагороду до Господа. Цей молодий чоловік не міг величатися книжною мудрістю, бо через війну його освіті, яку кожен черговий окупант організував по-своєму, бракувало тяглості. Не був сильний, навпаки, навіть слабший від інших, бо без батька греко-католика, який загинув на фронті. Соціальним походженням подібний до більшості, духовною благородністю не мав собі рівних. 

В пророка Єремії, якого цитує апостол Павло, читаємо: «Так говорить Господь: „Хай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, хай не хвалиться сильний силою своєю, хай не хвалиться багатий своїм багатством.  Ні! Хто хвалиться, хай хвалиться тим, що розуміє і знає мене, що я - Господь, який творю милость і суд, і справедливість на землі; мені бо це довподоби, - слово Господнє”»(Єр.9,22-23).

І будемо хвалитися мудрістю професора Лесіва, пишатимемося його сильною волею, попри труднощі і перешкоди, зберегти вірність традиції свого батька, черпатимемо з багатства його наукової спадщини. І величатимемо Бога, який в своїй милості не дозволив, щоб несправедливість стерла з лиця землі частку спільноти, яку в 1947 році вирвали з рідних земель. Розуміємо і знаємо, що також завдяки таким як професор Михайло, який ставши мудрий тілом і сильний особистими досягненнями, не відцурався братів і сестер рідних йому тілом.