Ad fontes

 

Принцип «ad fontes» виявляється корисним в кожній ділянці життя. Прикро, що порівняння з джерелом стає конче потрібним також в церковних справах. На сайті зорганізованої Церквою конференції присвяченій захистові неповнолітніх, яка нещодавно проходила у Варшаві, поміщено резюме виступів доповідачів. Ось фрагмент про слово відомого чеського богослова о. Томаша Галіка:  «Kościół ma trudności z odnalezieniem się w radykalnie pluralistycznym świecie. Zwłaszcza kościoły naznaczone komunistyczną przeszłością mają trudności ze zrozumieniem tego świata. (Przykładem jest obecna dramatyczna sekularyzacja polskiego społeczeństwa)». Слова в дужких передають цей фрагмент доповіді, яку повністю помістив портал Więź: «Moment krytyczny nadszedł dopiero w momencie śmierci Jana Pawła II – przed Kościołem stanęło zadanie odnalezienia Chrystusa i Ewangelii za ikoną świętego Papieża Polaka. Niefortunny sojusz części hierarchii z obecnymi populistycznymi i nacjonalistycznymi rządami zniszczył Kościół w Polsce o wiele bardziej niż ponad pół wieku komunistycznych prześladowań. Obecna fala ujawniania pandemii nadużyć w odległej i niedawnej historii spowodowała trzęsienie ziemi w polskim Kościele. Ale nadużycia seksualne są tylko jednym z aspektów tego problemu.

Jeżeli Kościołowi polskiemu nie uda się teraz zrozumieć obecnego kryzysu jako kairos i wezwania do głębokich reform, jeśli Kościół nie ukaże polskiemu społeczeństwu – a zwłaszcza młodemu pokoleniu – innego oblicza chrześcijaństwa, obecny proces sekularyzacji w Polsce będzie jeszcze bardziej radykalny niż odbyło się to w innych krajach katolickich, takich jak Hiszpania czy Irlandia».

Другий приклад винятково актуальний. В польській версії книжки «Ковчег отця Ковча»(Київ 2017), виданій в Любліні («Błogosławiony Emilian Kowcz Proboszcz Majdanka»(Gaudium, 2020), в розділі про зведену за одну ніч, попри брак дозволу, церкві в Сиворогах, новодиться слова дочки блаженного Омеляна: «Jeszcze nie wszyscy się rozeszli, gdy miejscowi złoczyńcy napadli na cerkiew i zaczęli ją rujnować. Doszło do bójki. Ktoś zawiadomił policję, która na koniach wpadła między ludzi». В цитованій книжці («За Божі правди і людські права», Саскатун 1994), на поданій в приписі сторінці 98 читаємо: «Ще не всі розійшлися, як місцеві мазурі (так називали поляків) напали на церкву й почали її ламати, розбивати. Люди стали в обороні церкви, прийшло до бійки. Хтось дав знати на поліцію, яка влетіла між людей на конях. Багато з наших були покалічені до крови, але й  наші не щадили мазурам...».

Якщо висловити це в стилістиці єктенійних прохань, то звучало б так: «І дай нам дочекатися днів, коли можна буде говорити правду, всю правду і нічого, крім правди».