Є шанс встигнути. Перед століттям. Навіть враховуючи те, що римські млини мелють поволі. Бо Рим, про що пригадала нещодавно Дикастерія для Східних Церков (в реакції на зміни в нашому новому Служебнику?) мусить виразити згоду на втручання в editio tipica: «Влада Церков свого права не має повноважень змінювати або доповнювати тексти, затверджені як типові видання. Будь-яка зміна або доповнення вимагає чіткого запиту до Дикастерії у справах Східних Церков, поданого відповідно до вищезазначених вказівок». (https://www.orientchurch.va/images/Linee_Guida_Testi_Liturgici/Linee_Guida_Inglese_1-2.pdf)
1 січня 2029 року виповниться сто років від моменту, в якому жінка в Римсько-Католицькій Церкві в Польщі не мусила у Чині вінчання присягати подружній послух чоловікові. Таким чином закінчилася епоха, яка почалася в 1574 році виданням літургійної Аґенди Марцина Кромера, єпископа вармінського. То в цій посттридентійській літургійній книзі польські єпископи «збагатили» латинський Чин вінчання, додаючи текст присяги, в якій тільки жінка зобов’язувалась до подружнього послуху. Від польських латинників перейняв це митрополит Петро Могила в своєму Требнику, а від нього скопіювали це і в греко-католицьких виданнях.
Це і інші мавпування польських латинників (на щастя так званих «Шість правд віри» нема вже в найновіших виданнях молитовника «Прийдіте поклонімся») призводять до того, що УГКЦ є музеєм застарілих (поло)латинізмів.
В 2014 році Спільний Собор греко-католицьких єпархій в Польщі постулював «Визнати слова “послух подружній” у шлюбній присязі жінки факультативними».(https://www.cerkiew.net.pl/wp-content/uploads/2019/09/2014_11_12_Posoborowe_postulaty.pdf)
А може це лише проблема тільки для діаспорної частини УГКЦ?
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz