Патріарший стурбований катедральним

Читаючи постанови цьогорічного Синоду Єпископів УГКЦ, людина непричетна до традиційних християнських конфесій, з їхнім успадкованим від минулих епох духом і практикою неєвангельської дистанції між єрархією та мирянами, не може не здивуватися, коли доходить до місць, де написано, що задля досягнення якоїсь цілі постановляється «просити єпархіяльних єпископів» здійснити такі чи інші заходи. Виходить, що всі єпископи (єпархіяльні, помічники, пенсіонери) зібрані на Синоді вирішили звернутися з проханням до частини з-посеред себе. 

Звичайно, йдеться про частину постанов, яка стосується резолюцій Патріаршого Собору, в яких його учасники з делікатністю і культурою звертаються до своїх пастирів з пропозиціями щодо покращення різних аспектів життя Церкви. Редактори тексту постанов Синоду Єпископів повинні були однак достосувати їх форму, щоб уникнути штучних сформулювань.

Крім питання стилю є набагато серйозніша справа незнання/забуття канонів. Собор вирішив «просити єпархіальних єпископів, щоб їхні катедральні храми були зразком богослужінь та молитовного життя». Синод, в 7-у пункті, в параграфі Є («Щоб оживити участь вірних у молитовно-літургійному житті Церкви») постановив: «просити єпархіальних єпископів дбати, щоб їхні катедральні храми були зразком богослужінь і молитовного життя». 

Кодекс Канонів Східних Церков, коли говорить про роль єпархіяльного єпископа в літургійному житті, не вживає слова «проситься». Єпископ «має» і «повинен», «як керівник, поборник і охоронець усього літургічного життя в довіреній йому єпархії», дбати про його розвиток і вірність приписам та звичаям. Зокрема щодо катедрального собору, він має старатися, щоб в ньому «відправлялась принаймні частина церковного правила, навіть щоденно», і повинен його «часто очолювати»(Кан. 199).

Є речі, про які єпископа треба просити.  Літургійне життя є цією ділянкою, де Церква не просить, але вимагає. Найгірше, що може трапитись нашій Церкві в Україні, яка ще 25 років тому була в підпіллі, то запозичувати феодальні звичаї, якими переповнене життя значної частини православної спільноти.