Талант до релігії

Притчу про сівбу і пояснення її самим Ісусом подають всі синоптики. В Марка(4, 1-20) вона стилістично найспростіша, отож найближча словам, які вийшли з уст Вчителя. В Матея (13, 1-23), на відміну від Марка, перечислення плодів починається від найщедрішого врожаю. В Луки (8,4-15) норма врожаю одна,  висока для всіх – треба вродити сторицею. Латинники кожних три роки, в 15-ту звичайну неділю за циклом А, чують притчу у версії від Матея. Добра земля може дати в нього плід в сто, шістдесят і тридцять разів. Візантійських християн кожного року мобілізується до максимального зусилля – за Лукою добра земля родить сторицею.

Тим, які хотіли б звільнити себе з обов‘язку зусилля під претекстом недостатніх можливостей, чи – що навіть гірше – піддатися зневірі в сенс своїх старань,  треба пригадати притчу про робітників у винограднику (Мт 20, 1-16). «Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі» – відповідає господар робітникові обуреному тим, що ті, які працювали годину, отримують стільки ж, що ті, які зносили тягар і спеку днини. В кульмінаційному моменті літургійного року, в пасхальну неділю, читається приписувану Іванові Золотоустому проповідь, в якій возвеличується великодушність цього господаря і закликається всіх прийти до нього без страху.

У своєму «введенні в християнство» Йозеф Ратцінгер пише, що в релігії, як у всіх ділянках людського духу, є якась градація здібностей. Як в музиці одні є обдаровані компонувати, інші тільки грати, а деякі взагалі бувають немузикальні. Посередники, засновники, свідки, пророки – люди здатні до безпосереднього контакту з Богом, - це винятки. Тим нечисленним, для яких Божі справи є чимось очевидним, протиставлена безліч тих, які мають релігійний талант тільки пасивно. Але вони, завдяки посередництву і свідченню «обдарованих» можуть відчути те, що Боже.

Сьогодні вшановуємо пам‘ять блаженної Йосафати Гордашевської. Співаючи загальний тропар преподобної, відчуваємо його неадекватність: «Взявши бо хрест, ти пішла за Христом і ділом навчала ти погорджувати тілом, бо воно проминає». Навпаки – вона ділом навчала дбати про всі потреби людини. «Пам‘ятайте про наставників ваших, які звіщали вам слово Боже, і, дивлячись уважно на кінець їхнього життя, наслідуйте їхню віру» (Євр 13, 7). Віру, яка була діяльна любов‘ю. Завдяки якій «глухі» можуть через посередництво «композиторів» почути Божу мелодію.