Проблемні правди

Заголовок і введення до однієї зі статей, яку надруковано у часописі «Тиґоднік Повшехни» від 3 липня 2016 року, тільки підтвердили всі найважчі закиди на адресу цього періодику, що лунають від тих, хто вважає себе справжніми католиками: «Правди нізвідки», шість «головних правд віри, яких навчають кожну католицьку дитину у Польщі, від поколінь деформують нашу віру і зафальшовують образ Бога». Виявляється, що не тільки католицьку, в розумінні римо-католицьку, дитину у Польщі, але й греко-католицьку в усьому світі.

  

Інколи богословські популярні статті читається як детектив. Так є з матеріалом авторства Яреми Пєкутовського. Як добрий слідчий, він скористався допомогою фахівців і показав, що «Шість правд віри» є польським «внеском» у католицьку катехизу, найстарший слід якого віднайдено у виданому у Вільні в 1833 році катехизмі для молоді. В чому ж полягає їхній негативний вплив? Спершу пригадаймо їх:  «1. Є один Бог, що все створив і всім управляє. 2. Бог – справедливий Суддя, який за добро нагороджує, а за зло карає. 3. Є три Божі Особи: Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий, тобто Пресвята Трійця. 4. Син Божий став людиною і вмер на хресті задля нашого спасіння. 5. Людська душа безсмертна. 6. Божа благодать необхідна для спасіння». Найважливіший закид стосується мовчанки про Воскресіння Христове. Пасхальна тайна закінчується згадкою про смерть. Інший відноситься до «спіритуалізації» людини, яка має тільки душу, що немов логічно випливає з відсутності правди про воскресіння. А опитування показало, що правду про Бога як суддю запам‘ятало найбільше людей. 

Отож «Шість правд віри» можна назвати «полонізацією» католицької катехизи. Парадоксально пошукова система Ґуґл як друге українське джерело для них показала сайт Бандерівець. Але вистачить взяти молитовник «Прийдіте поклонімся», щоб побачити, що ними відкривається частина «Катехизмові правди», і щойно потім подається «Дві головні заповіді любові»!!! З тим більшою ревністю треба сягати до Катехизму УГКЦ  «Христос – наша Пасха», в якому «Катихизмові правди» починаються заповідями любові, а «Шести правд віри» нема взагалі. 

В цьому ж номері «Тиґодніка Повшехнего» єпископ Антоні Длуґош, відомий катехит, в інтерв‘ю, якому редакція дала заголовок «Відмовмося в катехизі від шести правд віри», однозначно називає помилкою використовування шести правд віри в катехизі, і без найменшого сумніву радить забути про них. Як джерело нашої віри ченстоховський єрарх вказує Біблію. І тільки Біблію. Тут є він стовідсотковим латинником, бо характерною особливістю наших західних братів є те, що  літургійний аспект християнського досвіду не відіграє майже жодної ролі, коли треба сказати ким є, що зробив і робить для нас Бог. 

Хотілось би сказати, що східний єрарх ніколи не забуде про lex orandi, правило молитви. Але, враховуючи незмінне першенство шести правд віри в наших молитовниках, це була б пропаганда успіху. Ліком проти «деформації віри і зафальшовування образу Бога» є прискіпливе читання текстів нашої літургії. А в них все стосується Пасхи – Христового переходу через страсті і смерть до воскресіння. І нашої надії на тілесне воскресіння, якого завдаток ми отримали вже в таїнстві Хрещення. А щодо зла, за яке справедливий суддя має карати, чуємо чотирикратно протягом дня в молитві Часів, що добрий, довготерпеливий й многомилостивий Бог «праведних любить, і грішних милує». Для справедливих має любов, для грішних милосердя. Хай правило молитви справді визначає цю найважливішу правду віри – про Бога, який є любов.

(«Благовіст», 7-8/2016)