В неділю востаннє під час цьогорічного Великого посту ми звершували
Божественну Літургію св. Василія Великого. В анафорі служитель просив Бога: «вдовицям
стань на поміч, сиріт захисти, полонених визволи, недужих вилікуй». Так само в
останню неділю у Львові група волонтерів і митців висловила підтримку
українським полоненим і їхнім родинам проектом «Хресна дорога України». Різні види
мистецтва, у формі 14 стацій «канонічної Хресної дороги», розповідали про
драматичні події останніх років. Але «додано ще одну додаткову стацію – збірний
образ звитяжної України і її воскресіння».
10 квітня о год. 16.50 на головному інформаційному сайті нашої Церкви на 12
повідомлень 5 стосувалося Хресних доріг. Вражало різноманіття. Одна на гору Захар
Беркут, інша «незвичайна» в католицькій школі, третя для в’язнів, четверта
екуменічна в Києві, п’ята театралізована. Ця остання, як подає популярний
щоденник, «набуває популярності». Виявляється, що «перші таємні хресні дороги
проводили учні Ісуса, згадуючи його страждання». Це думка священика, котрий
очолює літургійну комісію одної з наших єпархій.
Під час Великого посту співається у нас «На Вавилонських ріках». Пісню переспів
137(136)-го псалма. Отець Дуцько (1866-1933), порушуючи логіку тексту, до заохоти
з боку гнобителів: «Сіонську пісню зачніть, нам заспівайте з святині» додав
слова: «Нехай послухає світ, як ми страдаєм нині».
Страждання є реальними. І через кілька днів мабуть доведеться змиритися з
демократичною інаугурацією наступного етапу
випробувань для тих українців, які органічно не сприймають приниження своєї національної
гідності і обмежень свободи. Схоче світ слухати про ті демократичним шляхом
встановлені муки?
Волонтери і митці не чули про анафорну молитву за полонених, бо проказує її
тихо священик. Вона звучить у кожній Мирній єктенії і від кількох років це
прохання стало в нас драматично актуальним, але це тільки слова, один вид експресії.
Не перестає мене дивувати, що без Хресної дороги греко-католики, насамперед
в Україні, неспроможні провести часу Великого посту. Щоб тільки Чотиридесятниці. В Зарваниці моляться так у неділі П’ятдесятниці.
Візантійська літургійна традиція не промовчує у Великому пості хреста і
страждань Спасителя. Але коли це згадує, завжди йдеться про боротьбу зі злом в
нас: на 6-му Часі: «розірви рукописання й наших гріхів», на 9-му: «умертви
нашого тіла хотіння».
Кілька, кільканадцять тисяч вірян на Хресній дорозі робить спектакулярне
враження. Можна скористати з розважань якогось визначного бібліста, світ, тобто
самі зацікавлені, почують як страдаєм нині.
Щоденна молитва Церковним правилом,
текстами Великопосної тріоді, є вимогливою школою. Християнських, людських,
громадянських чеснот. Без вироблення яких страждання будуть нескінченними. А звитяга і воскресіння України тільки в
якомусь з видів мистецтва.
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz