Мовчазна Церква2?

В найбільшій – не враховуючи таблоідів –  польській щоденній газети надруковано інтерв’ю  з Джоном Павліковським, американським римо-католицьким священником, професором суспільної етики, членом ордену Слугів Марії. Співрозмовник колишнього єзуїта і юриста, який спеціалізується у справах пов’язаних з педофілією, говорить про своє радикальне розходження в поглядах з більшістю польських священників в США, критично висловлюється про єпископські призначення здійснені Іваном Павлом ІІ. Вважає також, що нема підстав для утримування обов’язкового целібату. Після його констатації, що «в дійсності не маємо справи з одною Церквою, бо Церква в Африці є інакшою, ніж в Азії чи Південній Америці» інтерв’юєри стверджують: «Є думка, щоб Церква децетралізувалася заради збільшення компетенцій місцевих єпископатів. Це ще підкреслить ті різниці між ментальністю католика в Голландії і католика в Україні». 

Церква в Голландії віддавна в авангарді модерністських течій в католицизмі. Чому як другий полюс співрозмовники Павліковського вибрали Україну? Це випадково, чи віддзеркалює якусь вже ширшу тенденцію сприймати український католицизм як бастіон традиціоналізму?

Ще кілька місяців тому представники польського видання Голландії протиставили б Польщу. Що сталося, що Україна обігнала свого сусіда? Безперечно на колишньому єзуїті і юристі велике враження мусило справити  братерське напоумлення, яке українські римо-католицькі єпископи вислали німецьким єрархам, котрі розпочали відважну реформу функціонування своєї Церкви, називаючи це синодальною дорогою. 

На тлі надзвичайної активності українського римо-католицького єпископату вражає мовчання нашої Церкви. Не йдеться про те,  щоб повчати інших, як мають жити. Справа в тому, що не чути від нас ні слова, коли ставиться під сумнів рівноцінність одруженого священства священству чоловіків, які живуть в целібаті. Думки про жонатих священників, які в гучній книжці про священство висловив нещодавно кардинал Сара, насправді знецінюють еклезіяльну сутність східних християн. Звісно, не так просто критикувати очільника римської конгрегації. Але на допиті перед Анною Ісус не підставив другої щоки, тільки відповів: «Коли я зле сказав, доведи, що воно зле; а коли добре, то за що б’єш мене?» (Ів 18,23). 

Хіба що окреслення «український католик» віддаємо на виключне вживання латинникам. Але здається, що ставимо перед собою високі цілі і хочемо надати слову «католицький» широке значення, привернути дихання «двома легенями». Якщо ні, то треба перейменувати  УКУ на Український Греко-Католицький Університет.