Краса як талант

У Великий вівтoрок в євангельському читанні на Літургії Передосвячених Дарів йшлося про таланти. Випереджаючи читання, Церковне правило вже на утрені закликало в стихирі на стиховні, щоб «відповідно до одержаного» помножувати талант благодаті. Хто отримав мудрість має приносити добрі вчинки. Вірний покликаний ділитися вірою з тим, хто ще не втаємничений. Інший багатство має на те, що роздати його бідним. Щодо цих трьох дарів більш менш то само в різних перекладах. Різниці з’являються, коли йдеться про талант...По черзі. В найпопулярнішому в УГКЦ перекладі Молитвослова («Василіянці») це: «інший хай службу виконує ревно». В перекладі Андрія Шкраб’юка, Тараса Тимо і Максима Тимо інший має «службу світлості звершувати». Тріодь УПЦ КП говорить про «чесне звершування служіння». Отець Генрик Папроцький віддав це словами «ów zaś posługę światłości niech pełni». В ангійському варіанті читаємо: «another perform the ministry of splendour». По церковнослов’янськи: «ов же службу світлості да совершаєт». Італійське видання вводить новий аспект, бо говорить: «l`altro celebri la liturgia con ogni splendore». І це найближче до грецького оригіналу, в якому четвертий талант полягає в тому, щоб «de leitourgian lamprotetos epiteleito». 

В цитованій стихирі етичний аспект, котрий на думку багатьох є ахіллесовою п’ятою східного християнства, виразно підкреслений: мудрість має заплодоносити добрими вчинками, а багатий має поділитися з бідними. Я б подякував італійським видавцям, що не перекладали терміна «літургія», і не позбавили тексту аспекту, так би мовити, естетичного. Єпископ Риму винятково обдарований не тільки  богословським талантом, написав: «Краса – це не декоративний фактор літургії; вона є її основоположним елементом, бо є атрибутом самого Бога і Його Об’явлення».  В апостольському напоумленні «Sacramentum caritatis» з 2007-го року папа Бенедикт XVI навчав, що «В Ісусі, як полюбляв говорити св. Бонавентура, ми споглядаємо красу і сіяння початків. Цей атрибут краси, на який посилаємося, не є чистим естетизмом, але способом, в який доходить до нас правда про любов Бога в Христі».(35)

У винятковий Великий четвер, в році, в якому святкуватимемо неповторну – надіємось! – Пасху, бажаю владикам, співбратам у пресвітерстві, у Христі дияконам і всім мрянам, щоб дійсністю стали слова Бенедикта XVI: «Людина створена для життя у справжньому і вічному блаженстві, яке може дати тільки Божа любов. Наша поранена свобода заблукала б, якби не було можливим вже тепер відчути чогось з майбутнього сповнення».