Знак

Кільканадцять годин після оприлюднення комюніке Комісії віровчення Конференції Єпископату  Польщі про «апостазію» о. Ярослава Цєлецького, одержимого постаттю св. Шарбеля, у середу п’ятого тижня по Зісланні Святого Духа за юліянським календарем християни візантійської традиції чули в Божественній Літургії слова Ісуса про лукавий рід і перелюбний, який вимагає знаку (Мт 12, 38-45). Проте єдиним знаком, який буде йому дано, буде «знак пророка Йони». Бо «як Йона був у нутрі кита три дні і три ночі, так буде Син людський у лоні землі три дні і три ночі». 

Другого травня виповнилося 25 років від проголошення Апостольського листа папи Івана Павла ІІ «Світло Сходу». В срібний ювілей  документу, котрий є по суті похвальним гімном на честь монашества, яке величається за те, що є джерелом церковного сопричастя, підкреслюючи також, що нема справжнього покликання, яке не було зроджене в Церкві і для Церкви (14), про Східні Католицькі Церкви в римсько-католицькій Польщі згадали тільки «завдяки» духівнику, чия зацикленість на чудесних знаках приписуваних святому Шарбелю завела на манівці. 

Для Церкви, яка своєму катехизмові дала назву «Христос – наша Пасха», а в котрій зосередження на почитанні мощей набуває гіпертрофічних форм, сумний польський приклад мав би стати мементо.