Сьогоднішній апостол (1 Кор 4, 9-16) звучить як «антиреклама» священства. Хоч св. Павло пише про «нас, апостолів», те, що він пригадує коринтянам («я-бо вас породив через Євангеліє у Христі Ісусі») звершує нині кожен пресвітер. В останній молитві Чину поставлення пресвітера архиєрей просить Бога, щоб той, якого рукополагають, став достойним «проповідувати Євангеліє Твого царства, освячувати слово Твоєї істини, приносити Тобі дари і жертви духовні, і обновляти людей Твоїх купіллю відродження».
Яка «кар’єра» чекає того, хто хоче стати наслідувачем апостола Павла? Може бути: останнім, немов призначеним на страту, видовищем і світові, й ангелам, і людям; нерозумним Христа ради, немічним, без чести, голодним, спраглим і нагим; його можуть бити, може скитатися, трудитися, працюючи власними руками, зазнавати образ, бути гнаним, ганьбленим, стати сміттям світу, непотребом всіх.
Як би цього було замало, в сьогоднішньому Євангелії Ісус називає також своїх учнів родом розбещеним і невірним, таким, котрого мусить терпіти (Мт 17,17).
Теоретично міг це почути сьогодні в Любліні кандидат до нашої семінарії. Таке не сталося, бо третій рік поспіль семінарійний поріг не переступив ніхто з грекокатоликів народжених у Польщі. Крім спільних, «понадконфесійних» причин спаду числа покликань у Польщі (в люблінській дієцезії це поки що п’ять прийнятих кандидатів), які відомі кожному, хто має очі і вуха, щоб бачити і чути, нашою реальністю є невблаганні процеси асиміляції і депопуляції. По-людськи зрозумілими є побоювання молодих чоловіків, для яких перспектива статистичного занепаду, немочі, голоду і спраги та відкинення людьми як чогось зайвого в житті, аж ніяк не заохочує відповісти на слова Ісуса сказані до юнака: «приходь і йди за мною»(Мт 19, 21).
Не треба падати духом. Божественна благодать, про яку просимо чоловіколюбця Бога в єктенії після анафори, в Чинах поставлення священнослужителів «завжди недужих оздоровлює і те, що їм недостає, доповнює». І окрім апостола Павла будьмо наслідувачами Авраама, котрий «проти надії увірував у надію»(Рим 4,18).
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz