Греко-католик, який молився сьогодні текстами з Молитвослова, популярної «Василіянки», слова з молитви св. Єфрема Сиріна «Так, Господи Царю, дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого» вимовив всує. Гірше – робить так завжди, коли у Великому пості звершує 9-ий час Церковного правила.
Бо перший сідальний утрені 8-го голосу в перекладі у Молитвослові визначає вже вічну долю нерозкаяного розбійника: «Посеред двох розбійників мірилом справедливості став хрест твій; одного із них тягар хули привів до пекла, а другий визволився від гріхів, визнавши тебе Богом. Христе Боже, - слава тобі!».
Що спонукало видавців Молитвослова зробити тут виняток і на відміну від інших місць, в яких «ад» лишився «адом» (напр. 2-ий, 3-ій і 6-ий воскресні тропарі), послати грішника вже до пекла?
«Термінологічно-богословський порадник для богословів та редакторів богословських текстів», виданий УКУ і доступний для всіх (http://poradnyk.ucu.edu.ua/) пояснює, що ад «(або шеол, смерть, гріб, яма)» це: «1) загальний стан мертвих до воскресіння Христового: туди зійшов Христос по смерті, щоб визволити праведників; 2) після воскресіння Христового він лишається як стан нерозкаяних грішників, які очікують остаточного засуду; цей стан тимчасовий», а пекло – це «(вогонь вічний, вогонь геєнний) — 1) ідентифікується зі станом сатани-диявола і ангелів його (пор. Мт. 25:41; «ворота пекла» Мт. 16:18); 2) остаточний стан терпіння нерозкаяних грішників після воскресіння мертвих і останнього суду; цей стан вічний».
Висновок укладачів «Порадника»: «Отже, у такому вирішенні, згідно зі загальним напрямом східного богослов’я, ад і пекло виступають як різні терміни з відмінною семантикою; вони не є простими синонімами і не можуть замінювати один одного».
Отець проф. Вацлав Гриневич (1936-2020) написав: «Право говорити про пекло маю тільки тоді, коли думаю про себе самого, свою гріховність і байдужість, а не про інших».
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz