В контексті реакції духовенства і мирян на лист Конференції Єпископату Польщі з нагоди 40-річчя відвідин папою Іаном Павлом ІІ римської Великої синагоги – реакції, яка не могла не шокувати авторів послання – з загостренням сприймалися слова про «рід невірний і перелюбний» зі стихири на хвалитніх з утрені в Квітну Неділю. У виданій італійською мовою праці о. Терентія Романа Тертулі про ґенезу і головні принципи видання Молитвослова («Il libro della Liturgia delle Ore di rito bizantino Molytvoslov: genesi e principi generali», Roma, Padri Basilani 2023), в розділі про виправлення і усунення антиюдейських текстів ( «La correzione e l`eliminazione dei testi anti-giudaici») читаємо, що вірність Другому Ватиканському собору охоплювала також чутливість до стосунків між християнами і євреями. Її результатом були заміна, вилучення майже всіх висловів, які були агресивними, перебільшеними, які узагальнювали, закликали до помсти і проклинали. Автор перераховує фрази, в яких замінено або скасовано слова, які суперечили духові і літері сучасного вчення Католицької Церкви про євреїв і юдаїзм. Але пише також, що «з невідомих причин» не замінено деяких сформулювань і слів. Серед них є слова про Христа, з названої вище стихири, який «непорочний, відкидає осуджену синагогу і новий Сіон бере собі за невісту». Цю фразу з lex orandi виправляють слова з lex credendi, а саме з «Декларції про ставлення Церкви до нехристиянських релігій» Nostra aetate Другого Ватиканського собору: «Хоч Церква є новим народом Божим, юдеїв не можна вважати за відкинутих Богом чи проклятих – так, ніби це випливає зі Святого Письма».
За григоріанським календарем маємо вже Великий тиждень, отож близько вже дні, в яких не виправлених «з невідомих причин» місць в богослужіннях буде аж надто багато. Василіанський автор перераховує їх: це скероване до Христа «віддай їм» (Молитвослов 1990, стор. 563, 564), «Згубне зборище богопротивників, юрба лукавих богоубивців» (стор. 567), узагальнююче «Господи, тебе, життя всіх юдеї засудили на смерть» (стор. 582). Ті заклики до помсти і узагальнюючі засудження приголомшують. На щастя останнім акордом Стасної утрені є натхненні сутністю християнства слова з наславника Стихир на стиховні: «Господи [...] ти не дозволив, щоб земля поглинула тих, що тебе розпинали, а звелів, щоб ад визволив в’язнів на відродження людей. Судде живих і мертвих! Ти прийшов, щоб дати життя, а не смерть. Чоловіколюбче – слава тобі!».
Крім текстів поміщених у Молитвослові є ще ті у Великопісній Тріоді. У вівторок 6-го тижня Чотиридесятниці в стихирі на стиховні то Ізраїль розіп’яв Доброчинця і після розп’яття відкинув його. Цілий Ізраїль? А членами якого народу були апостоли і всі ті, що на самих початках прийняли Воскреслого як обіцяного Месію?
В іншій стихирі з цієї вечірні читаємо, що «Ізраїль боліє, коли бачить як невіруючі народи, яким колись не вистачало кришок істини, тепер втішаються на лоні віри Авраама». Хто, як не представник Ізраїля – і його помічники – був апостолом поган? То завдяки святому Павлові можемо співати у Страсній утрені: «Ми народ, що від поган походить, оспівуємо тебе, Богородице чиста, бо ти породила Христа Бога нашого, який через тебе визволив людей від прокляття».
Дивлячись на реакцію на лист Конференції Єпископату Польщі з нагоди 40-річчя відвідин папою Іаном Павлом ІІ римської Великої синагоги, зокрема на наведені в ньому слова з документу «Бо дари благодаті та Божий поклик є невідкличними» Комісії Апостольської Столиці у справах релігійних відносин з юдаїзмом, про те, що «немає сумніву, що євреї є учасниками Божого спасіння, але як це може бути можливим без явного сповідування Христа, є і залишається незбагненною таємницею Бога», хочеться перефразувати слова з останньої стихири: «Деякі католики боліють, бачачи, що перед юдеями, які не приймають Ісуса з Назарету як обіцяного Месії, не зачинено дверей до спасіння».
Коли чую, як поляки і українці засуджують юдеїв, що не прийняли Ісуса як обіцяного їм Месії, мені кортить спитати: уяви собі, що всі і все обіцяють твоєму народові, що прийде хтось, хто визволить твій народ з-під влади окупанта, відбудує державу і запевнить щасливе майбутнє. І приходить хтось такий, але визволяє не твій народ від дочасних нещасть, але людський рід від гріха і смерті та страху перед нею. Всі поляки і українці з захопленням вітають його?
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz