Кропило і поливальна машина

З ініціативи депутатів-регіоналів священик Києво-Печерської Лаври у сесійній залі парламенту освятив місця, на яких у Верховній Раді VIIІ скликання сиділи депутати-свободівці.

Як розповів народний депутат Сергій Ківалов, так вийшло, що регіонали в парламенті цього скликання працюватимуть на місцях, які в попередній каденції займали свободівці. Тому, на думку народного обранця, ці місця потрібно було освятити, аби очистити їх від націоналістичної нечисти».

Це неправдиве повідомлення. Надіюсь, що написане ніколи не здійсниться. На жаль, правдивим є використаний мною шаблон. Замість Києво-Печерської Лаври в інформації оприлюдненій на початку грудня 2014 року стоїть Михайлівський Золотоверхий Собор, освячено місця, на яких у Верховній Раді VII скликання сиділи комуністи, а ініціатором священнодійства був депутат-свободівець.

Сьогодні вулицями Варшави пройде марш, в почесному комітеті якого було кількох римсько-католицьких єпископів. Було, бо мабуть в результаті втручання тих, хто може латинському єрархові щось рішуче запропонувати, вони відкликали свою підтримку цього безперечно партійного заходу.

На щастя для УГКЦ з кропилом до Верховної Ради не пішов жоден з її служителів. Зате УПЦ КП не встояла перед спокусою упокорити тих, хто однозначно підтримував Церкву, яка при сприянні поваленого режиму поборювала «неканонічних розкольників».

Після візиту Івана Павла до Києва в червні 2001 року радикальні православні очищували місця, осквернені на їхню думку, де побував понтифік. Кілька місяців тому, в День незалежності України, в Донецьку проросійськи бойовики провели українських полонених «коридором ганьби». За ними їхали поливальні машини, які «очищували» вулицю.

Священик, який зі свяченою водою на прохання політичної партії йде до установи, в якій присутність представників комуністичної партії була результатом демократичних виборів і сама по собі нічим нечистим, деградує молитовний вимір життя Церкви до рівня партійного інструменту і ризикує, що порівнюватимуть його до організаторів донецького «параду».

В добре зрозумілому інтересі проповіді Євангелія і відновлення церковного життя в Україні лежить те, щоб єрархи і священики вміли сказати «ні» на прохання, які на перший погляд є доказом щирої побожності, а в дійсності призводять до втрати Церквою її незалежності і авторитету.