Схід і "дезодорант" окремішності

Найвірніші прихильники нової влади у Польщі не втрачають ентузіазму викликаного несподіваним результатом виборів, який відкрив їхній партії дорогу до радикальних змін. Переважна більшість римсько-католицького духовенства незмінно перебуває в стані ейфорії, немовби дочекалися визволення з багатолітнього полону. 

Протилежний табір розгубився. Немовби все пропало. Напрямок руху країни змінився. Зморшки страшного Сходу вийшли з-під західного пудру.

Обізнаний зі Сходом, зокрема з Україною, польський журналіст, перекладач і письменник Зємовіт Щерек написав у «Газеті Виборчій» (30-31. 01. 2016) : «Польща не є центральноєвропейською. Польща є східною. Польща підшита східними демонами, обсесіями, східним руґатєльством, дешевим містицизмом. Польська Церква тільки за обрядом є західною, а її суть – східна: не ведеться тут діалогу, лише гукається на вірних з амвону».

Кілька сторінок далі поетеса Ева Ліпська, описуючи подорож з Польщі до Чехії, кордон між якими визначало сміття по лісах тут і чистота там, констатувала: «Ось різниці. Під цим оглядом ми подібні до Сходу. Горілка і сміття».

Польське Об‘єднання підприємців і роботодавців закликає уряд легалізувати перебування мільйона українців. Бо без них польській економіці загрожує колапс. В рапорті, виготовленому цим Об‘єднанням, читаємо: «Польща нагально потребує охочих до роботи, легко піддатливих асиміляції іммігрантів. Все вказує, що такими іммігрантами є українці». Крім економічних користей, це допомогло б відвернути негативний демографічний тренд у Польщі, але все залежить від «схильності українців засновувати родини і розмножуватися». 

Рапорт цитує одного з українських робітників з  фірми PESA у Бидгощі. Василій пишається, коли бачить у величезному прекрасному поїзді вироблені ним самим елементи. Але найбільш радіє, що «живе у справжній Європі». 

Останок українців, яких від 1947 році польські комуністи, і не лише вони, хотіли насильницькими методами піддати асиміляції, не має комплексів. Може пишатися як особистими професійними успіхами, так і спільними звершеннями. Настав час нового виклику. Переконати мільйон подібних Василеві, що справжня Європа може мати і східне обличчя.

Для декого це звучатиме пафосно, але місія Греко-Католицької Церкви в Україні щораз міцніше стає цивілізаційною. Не гукати з амвону, вміти вести діалог зі світом, навчити шанувати довкілля і власне здоров‘я – прозаїчні речі, які допоможуть здійснити зміну, за яку інші віддавали життя. Тому як кістку в горлі сприймають її ті, для кого Україна об‘єднана з Європою є кошмаром.

Відомий польський історик проф. Януш Тазбір написав, що прикметник «центрально» в окресленні «Центрально-східна Європа» додають у Польщі «як своєрідний „дезодорант”, щоб усунути неприємні асоціяції, пов‘язані з поняттям Сходу. Бо хто коли-небудь називав Францію чи Італію країнами центрально-західної Європи». Нюх Щерека і Ліпської міцно страждає. Холодний душ несподіваних змін може мати протверезливий вплив.