Другий фронт

Від глав держав до церковних предстоятелів всі згідні в тому, що корупцію в Україні можна порівняти до війни. Президент Литви пані Грібаускайте: «Електронне декларування засвідчило, що вам слід зробити величезний прорив у боротьбі із корупцією, яка іноді більш небезпечна для вашої країни, ніж навіть війна на вашій території». «Головною проблемою України є не війна, а корупція. Тому ми вважаємо, що корупція – це ворог України номер один» – вважає глава УПЦ КП патріярх Філарет. Глави УГКЦ саркастично констатує: «Чомусь безпрецедентна кількість освічених політиків і економістів сама по собі не рятує нас від корупції, яка точить кров нашого суспільного організму». Професор історії Ярослав Грицак: «У нас один ворог на фронті – це Росія, а другий між нами – це корупція». 

Голосом УГКЦ у справі корупції стало послання від 6 квітня 2016 року. Синод Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства аналізує в ньому лихо корупції та пропонує практичні кроки боротьби з нею, між іншим, введення «Книг чесності», «в яких будуть записані імена людей, котрі добровільно та урочисто відмовляться від давання та приймання хабарів чи здійснення інших корупційних дій». Рік 2016 був багатий на церковні події, внаслідок чого антикорупційне послання стало просто одним з численних докуметів.

А першого дня останнього місяця 2016 року оприлюднено «Послання Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ стосовно небезпеки гендерної ідеології». Порівняння двох докуметів веде до несподіваного висновку: той, який стосується війноподібного лиха нараховує 11882 знаки, а присвячений ідеології, яка для 99 відсотків громадян України є абстракцією, - 24 570 знаків.

Не заперечую ризиків, які пов‘язані з особливим підходом до питання людської статевості, що йде з Заходу. Але на цьому ж Заході мають ясну свідомість того, якими є найбільші українські проблеми. Патріарх Лісабону кардинал Мануель Клементе, який гостив східних католицьких єпископів, сказав:  "Ми знаємо, чому ваші люди покидають свою землю. Тому що вони перебувають в тяжких умовах: корупція, відстунітсь праці, нестабільність. Ми не повинні забувати про те, що відбувається в Україні, ми знаємо про війну і велику кількість біженців. Будемо сподіватись, що мирні угоди зможуть вирішити цей конфлікт". 

Психологічно це зрозуміло: незрівнянно легше розкритикувати ідеологію, яка ледве починає проникати в Україну, ніж запропонувати щось конкретне, здатне бодай почати боротьбу з хворобою, яка, на жаль, здається невиліковною. 

Може помиляюся, але здається мені, що в Україні нагальною проблемою, якій треба присвятити двічі більше уваги ніж корупції, не є те, що «людині пропонується не обмежуватися своєю біологічною статтю чоловіка або жінки чи навіть суспільною роллю чоловіка або жінки, а натомість обирати свій гендер і гендерну роль серед множини можливостей (різні гендерні ідеологи називають від кількох до десятків таких ролей − наприклад, гетеросексуальну, гомосексуальну, транссексуальну, андрогінальну, бігендерну, агендерну тощо)». На мою думку найбільші проблеми українських чоловіків не полягають у множині можливостей: http://bogdanpanczak.blogspot.com/2015/04/blog-post.html

 

Вже три роки українське суспільство живе в стані перманентної напруги. Критика гендерної ідеології схожа на боротьбу з вітряками, яка до всіх страхів може ще додати моральну паніку. Перед лицем корупції Церква відчуває свою безпорадність. Це болісний момент. Але треба усвідомити, що Україна знелюднюється не через загрозу гендерної ідеології, а практику корупції. Для Церкви боротьба на цій війні це бути або не бути.