Мощі і дари

Про цей дисонанс я писав вже неодноразово. З одного боку, розвиток персональний (нові і нові доктори і доктореси богослов‘я), матеріальний (УКУ з новою бібліотекою), видавничий (Катехизм тощо) УГКЦ в Україні. З другого – прояви духовності і душпастирської активності, які годі назвати адекватною відповіддю на виклики сучасності.

Так, я знову про реліквії (http://bogdanpanczak.blogspot.com/2017/03/blog-post_19.html).  Неймовірний успіх відівдин Росії мощами св. Миколая підтвердив, що йдеться про екуменічний (католицький і православний) феномен в нашій частині Європи. Кожна нагода добра, щоб реліквії поставити в центрі уваги народу, який в чудесному втручанні починає бачити єдину надію. Ювілей 400-ліття Василіянського Чину жовківський монастир запише в хроніці історичною подією: мощі св. Партенія вперше покинуть місце, в якому зберігаються від 233 років, і навідають Івано-Франківськ.

Поза всяким сумнівом, якщо брати до уваги цифри, це буде величезний успіх. Коли йдеться про інформаційно-просвітницьку сторону, то повна поразка. Бо церковні ЗМІ подають суперечливі дані. РІСУ говорить про св. Партенія, який загинув мученичою смертю в 250 році в Римі, а інформаційний ресурс УГКЦ (news.ugcc.ua), посилаючись на Прес-службу Івано-Франківської єпархії, про св. Партенія, єпископа міста Лампсака, який віддав свою душу Богові 360 року. 

Про роль і значення мощей в історії жовківського монастиря пише «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich», (t. 14, pod red. B. Chlebowskiego, Warszawa 1895): «Na prośbę lwowskie­go biskupa Józefa Szumlańskiego sprowadził król Jan, jako dziedzic Z., do miasta bazylianów, umieścił ich przy cerkwi miejskiej Narodzenia Chrystusa Pana i oddał im parafię tamże r. 1682. Ponieważ stara drewniana cerkiew chyli­ła się do upadku, pozwolił król bazylianom zbie­rać składki na budowę nowej. Gdy napływające dary nie starczyły, sprowadził król r. 1680 zwłoki św. Jana męczennika z Suczawy wraz z metropolitą suczawskim i trzema zakonnikami do Żółkwi. Odtąd pielgrzymują tu licznie Mołdawianie a ich dary umożliwiają dokończenie budowy. W r. 1753 podniósł nowy dziedzic Ż. Michał ks. Radziwiłł, klasztor żółkiewski do go­dności archimandryi i zapisał na utrzymanie archimandryty na dobrach Glińsko 20000 złp. Pierwszy archimandryta żółkiewski Jozafat Wy­socki powiększył tę dotacyę o 10000 złp. W r. 1783 oddano zwłoki św. Jana Suczawie a nato­miast przysłał cesarz Józef II zwłoki św. mę­czennika Parteniusza, znajdujące się przedtem w klasztorze klarysek w Wiedniu».

Історичні науки говорять про «довге тривання». Якщо сьогоднішнє місце реліквій в церковному житті зумовлене, як в Жовкві в 1680 році, тим, що без них «дарів не вистачає», то єктенійне прохання про «добрий одвіт на страшнім судищі Христовім» є винятково адекватним.