"Стигматик" серед ісповідників

Серед католиків  в Україні чергове піднесення. Щоправда римсько-католицькі єрархи, не вперше, розійшлися в поглядах, зате греко-католицькі на ділі виявили однодумність.

З Італії приїхав Елія Катальдо. Діецезія, на території якої він живе (Терні), на своїй веб-сторінці повторно (вперше в 2008 році) повідомляє, що його фальшиво («erroneamente») звуть «братом». В Україні греко-католицький священик, який запросив його до своєї парафії, а також місцеве телебачення, говорять про «священика» і «отця».

Єпископ Терні (Вінченцо Пальйа) заборонив йому організовувати молитовні зустрічі в діецезії. Але рішенням його наступника Катальдо в закордонних подорожах супроводить священик з іншої діецезії. Дивна непослідовність. 

Поки в Італії Церква досліджує, чи стигмати Катальдо є автентичними – забороняючи йому проводити зустрічі в парафіях, – в Україні його супроводять єрархи. А єпископ Леон Дубравський так закликав вірних у Городку:  «Бажаю, щоб ви не розчаровувалися: будуть результати, будуть чуда. Це Божа людина між нами. Його присутність і молитва багато зробить! Можливо, не відразу, потрібен час».

У вівторок ми чули в Посланні до Филип‘ян слова апостола Павла: «Бо навіть коли я мушу пролити мою кров на жертву й офіру за вашу віру, я радуюсь і веселюся з усіма вами»(2,17).

Ще живуть люди, які  в часах совєтського тоталітаризму зазнавали страждань за віру. Рани на їхніх тілах і душах, на відміну від непідтверджених стигматів Елії, не підлягають сумнівам. 

Мене бентежить вид тисячів греко-католиків, які, забуваючи про пасхальний досвід своїх ісповідників, в пошуках чудес біжать всюди там, де хтось обіцяє надзвичайність. Вже перестає мене шокувати прагматизм священнослужителів, які турботливо, з цілого світу, доставляють вірним бажані джерела див.

Зацікавлення стигматами є ще одним доказом проникання латинської традиції в духовний світ греко-католиків. Єпископ Міхал Яноха, описуючи іконографію свята Покрову, зауважив, що в греко-католицькому середовищі «багато ікон типу Mater Misericordiae від польських образів відрізняють лише східні ризи єпископів». 

 Quo vadis, наша Церкве?