Зарваницька ставропігія

Спершу є вагання: читати чи змилосердитися над собою, над душею східного католика, котрий самого себе і інших хоче втримати в руслі визначеному отцями Берестейського з‘єднання, які вимагали «запоруки від панів римлян» – що пригадав Блаженніший Святослав в Посланні з нагоди 325-ліття відновлення єдності Перемишльської єпархії з Римським Апостольським престолом – щоб хвала Божа залишилися незмінною згідно зі стародавнім звичаєм Східної Церкви. Потім внутрішня боротьба: відреагувати чи промовчати. 

Як видно, верх взяло це – у висліді наївне – очікування, що у Зарваниці щось змінилось. Ні, одного можна бути певним. Якщо можна уявити якусь церковну діяльність, що йде проти прагнення залишитися вірними «стародавнім звичаям Східної Церкви», то це буде там. 

22 квітня 2018 року, в Неділю мироносиць, в рамках прощі працівників житлово-комунального господарства у Марійському духовному центрі Зарваниця відправлено Хресну дорогу. 

В кожну неділю на утрені звертаємось до мироносиць в «Ангельському соборі»: «чому живого між мертвими шукаєте?». А в неділю мироносиць ще співаємо у кондаку: «Радуватися мироносицям повелів Ти, плач праматері Єви втихомирив Ти воскресенням Твоїм, Христе Боже, апостолам же Твоїм проповідувати повелів Ти: Спас воскрес із гробу». 

Катехизм УГКЦ навчає, що «зростання християнина в обожествленні позначається богослуженнями неділь від Пасхи до П‘ятдесятниці: воно починається від зустрічі з Воскреслим Христом(Томина неділя та Неділя мироносиць»(572). Не в Зарваниці. Там в Неділю мироносиць знову розпинають Христа. Така сучасна «ставропігія», буття незалежне, що не підлягало владі єпископів. Творці Берестейського з‘єднання хотіли покласти край такій «партизанці» у Церкві. Що робити сьогодні?