Блаженний і нобліст

Колишнього президента Польщі Леха Валенсу разом зі святим Іваном Павлом ІІ слушно вважається найбільш відомими поляками у світі. Невдовзі прізвище гданського електрика можуть називати разом з іншим прославленим єрархом Католицької Церкви. 

Що їх об’єднуватиме? Переконання  місцевих влад, що їхніх імен не можуть носити ні вулиця, ні комплекс шкіл. Вулиці блаженного Йосафата Коциловського не хочуть міські радники у Перемишлі. Клуб для розвитку Бєщад повітової ради Бєщадського повіту в Устріках Долішніх вважає, що вісім років тому Комплексові професійних шкіл в цьому місті надано ім’я лідера Солідарності з порушенням чинного тоді законодавства. Отож, щоб право значило право, слід скасувати неправильне рішення. Все вирішуватиметься в найближчі дні. Математично все ясно, бо прихильники бездоганного стосування права мають у раді більшість. 

Якщо на Підкарпатті навіть Валенса не гідний того, щоб ушанувати його безсумнівні заслуги для Польщі, то як дивуватися завзятій нехоті перемиських правіших від правлячих до українського єрарха? 

У відповідь на рішення перемиських радників дехто у Львові запропонував відплатні заходи згідно з принципом «зуб за зуб». Це не є дорога в нікуди. Це автострада в минуле.

Треба вийти з проклятого кола гри з нульовою сумою. Як? Задовольняючи прохання (висловлене в 2012 і 2016 роках) львівського римсько-католицького архиєпископа надати площі напроти його резиденції ім’я блаженного Юзефа Більчевського, латинського архиєпископа львівського в роках 1901-1923.

«Самі за себе не відомщайте, любі, але дайте місце гніву Божому, написано-бо: „Мені належить помста, Я відплачу”, – каже Господь. Але коли твій ворог голодує, нагодуй його; і коли має спрагу, напій його, бо, роблячи це, ти нагромаджуєш йому на голову розпалене вугілля. Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром»(Рим 12, 19-21). 

В Перемишлі кинули в нас каменем. У відповідь отримали б хліб. Таке розпалене вугілля сорому мало б якраз очищувальну силу.