Список офіційних документів УГКЦ збагатився на «Інструкцію про впорядкування книговидання в УГКЦ». Це річ безперечно потрібна. Має виразно юридичний характер, що видно з постійного посилання на Кодекс канонів Східних Церков і Канони Партикулярного Права УГКЦ. Не так легко видати легально книжку: «Крім благословення і схвалення книги, існує затвердження та дозвіл». Витривалий читач Інструкції доходить до Закінчення, в якому знаходить важливу заяву: «Слід наголосити, що регулювання Церквою сфери книговидання в жодному разі не означає запровадження церковної цензури. УГКЦ просто прагне впливати на ситуацію безконтрольного розповсюдження літератури, яка позиціонує себе як християнська чи католицька, але насправді такою не є».
З вдячністю треба прийняти таке вчення: «Важливо пам’ятати, що християнська атрибутика: ікони, образи, хрестики, медалики чи інші вироби повинні відповідати зразкам, взірцям і канонам візантійської церковної спадщини, до якої належить УГКЦ». Хай слова стануть тілом!
Але вже читання першого речення Інструкції змушує констатувати, що найбільше УГКЦ потребує не чергових Інструкцій, а офіційного перекладу Біблії, насамперед Нового Завіту. Місійний наказ звучить у документі так: «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав» (Мт. 28, 19–20).
Кільканадцять років тому компетеннті люди написали: «Українська народна етимологія не припускає інакшого походження слова хрещення, як тільки від хрест. Про це свідчать фразеологізми у хрест увести, у хрест увійти — охрестити, бути охрещеним (див. Грінченко)», і дали рекомендацію: «Отже, українським терміном на означення назви першого із семи святих таїнств має бути термін хрещення, який найповніше розкриває богословський зміст і суть цього таїнства. Відповідно: хрестити, хреститель, хресні батьки, хрестини, хрест, похресник, хрещеник».
Це не є засекречене знання - http://poradnyk.ucu.edu.ua/
Але мало хто з нього черпає. Це видно і в Катехизмі УГКЦ «Христос – наша Пасха», в якому таїнства «уділяється».
В Інструкції про книговидання вжито назву «Новий Заповіт». Знавець зрозуміє, про що йдеться, коли читає про «богослужіння часу». Але в офіційному документі найбільшої Східної Католицької Церкви не повинно бути такого термінологічного покручу.
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz