«Не клади скоро рук ні на кого»(1 Тим 5, 22) – закликає св. Павло Тимотея в сьогоднішньому Апостолі. Духовні семінарії, в яких кандидатів до рукоположення готується, як правило в Католицькій Церкві, шість років, є прикладом послуху словам Апостола народів. Тривалість підготовки майбутніх пресвітерів відповідає більш-менш часові, який потрібний, щоб медичними студіями приготувати жінок і чоловіків до лікування тіл.
Турбота про Церкву не обмежується тільки обережністю, щоб не покласти рук на неготового до прийняття божественної благодаті кандидата. Папа Франциск в останньому часі поклав край, кажучи напівжартома, «радісній творчості» нових форм богопосвяченого життя. Апостольським листом «Ab initio» від 21 листопада 2020 року, до Кодексу Канонів Східних Церков він вніс ті самі зміни, які 1 листопада вніс до Кодексу Канонічного Права, який регулює життя Римо-Католицької Церкви. Відтепер «Єпархіяльний Єпископ може заснувати монастир свого права в межах території патріяршої Церкви, отримавши письмовий дозвіл Патріярха, або в інших випадках – Апостольського Престолу»(кан. 453 §1), а на заснування нового згромадження потрібний буде письмовий дозвіл Апостольської Столиці(кан. 506 §1).
В «Ab initio» папа, обгрунтовуючи твердження, що Апостольській Столиці належить остаточна оцінка щодо автентичності мети, яка надихнула на створення нового згромадження, цитує декрет Другого Ватиканського Собору «Про оновлення чeрнечого життя», в якому мовиться, що при заснуванні нових інститутів слід серйозно зважати, «щоб уникнути необережного створення інститутів, які не приносять користі або позбавлені достатньої сили до існування»(Perfectae caritatis, 19).
Не тільки папа виявив останньо турботу про добрий стан чернечого життя. В присвяченому темі бідності посланні нашого Синоду Єпископів «Залишиться вам одне – те, що ви дали вбогому» висловлюється подяку богопосвяченим особам за свідчення «відірвіаності від матеріальних благ» і різні форми служіння. Слова похвали виливаються однак в наступне: «але водночас перестерігаємо їх перед спокусою надмірно турбуватися про матеріальні речі і, що ще небезпечніше, робити це коштом плекання щирого життя в євангельській любові, простоті та співчутті до потребуючих». Крім відвертої критики олігархів і тих, що в своїх люкс-автомобілях проїжджають повз співгромадян, які порпаються в смітниках, це єдиний момент, коли на адресу конкретної спільноти людей в Церкві/суспільстві лунають в посланні слова перестороги. Факт, якого не можна зігнорувати.
Христос обіцяє сьогодні тим, які кинуть все і підуть за ним задля Царства Божого «багато більше за цього віку, а в наступнім віці життя вічне»(Лк 18, 29-30). «Багато більше» стосується дому, жінки, братів, дітей. «Надмірна турбота про матеріальні речі » у випадку нових інститутів прямо може стосуватися тільки дому. Брак «достатньої сили до існування» є перманентною нашою реальністю. Тому треба вітати застосування бритви Оккама.
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz