Дешевша інтеграція

 

Польський уряд представив новий документ присвячений напрямкам дій щодо міграційної політики на роки 2021-2022. Він радикадьно відрізняється від того, який «роздобув» журналіст з PAP у червні 2019 року (див. http://bogdanpanczak.blogspot.com/2019/06/panstwo-jako-oddzia-intensywnych-dziaan.html). Складається враження, що про «твір» з 2019 року хочуть забути, бо не згадують про нього в першому з трьох запланованих документів про міграційну політику, оприлюдненому у грудні 2020 року тексті «Міграційна політика Польщі – діагноз вихідного стану».

Якщо метою дій польської держави щодо іммігрантів в 2019 році була асиміляція, якій мали передувати інтенсивні інтеграційні дії, то в нових документах слово «асиміляція» не вживається ані разу. Все підпорядковується інтеграції, котру описується як «складний і динамічний двосторонній процес, який вимагає заангажування як з боку чужинців, так і суспільства, що їх приймає». Інтеграція чужинців, які планують триваліше перебування у Польщі, є «ключовою як з точки зору їхніх шансів і життєвих перспектив, так і інтересів держави», і як така «повинна бути підтимана публічною владою».

Польські урядовці усвідомлюють, що Україна вже на грані міграційного знекровлення, і невдовзі потрібне буде «відкриття нових міграційних каналів, правдоподібно з напрямків, які будуть пов’язані з вищими коштами інтеграції».

Поки те станеться, хочуть всіляко сприяти оселенню над Віслою всім категоріям українських громадян, які представляють користь з точки зору потреб польської економіки, але теж науки.

Найбільшою турботою авторів польської міграційної політики є забезпечення суспільної зв’язності (spójność społeczna). Тому слід запобігати сегментації (економічній і просторовій) і етнічній сегрегації. Ідеться тут насамперед про чужинців з інших культурних середовищ. Але всіх стосується постулат врахування «в адаптаційних курсах елементів, які стосуються польської правової системи, обов’язуючих суспільних принципів і правил та польських звичаїв». І ця згадка про польські звичаї/ норми поведінки (obyczaje) є по суті єдиним моментом, який заторкує сферу людського життя, що її в Україні називають духовністю.

Офіційна проінтеграційна політика держави не  матиме жодного значення, якщо  прагненням іммігрантів буде чим швидше злиття з більшістю.