Хресною дорогою з Зарваниці до Слотсбурга

 

Нещодавно з єпископської курії надійшов мейл з додатком, яким було повідомлення від Бюро Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ у справах новітніх релігійних рухів і сект про одну євангелізаційну спільноту. Її коріння сягають до сусідньої з Україною держави, до римсько-католицького згромадження богопосвяченого життя. У супровідному листі від нашого митрополита повідомлялося, що нема згоди на діяльність цієї спільноти в Перемисько-Варшавській архиєпархії.

В документі опрацьованому Бюро сформульовано загальний висновок щодо цілого явища «заімпортованих» рухів і спільнот: «стверджуємо факт, що в більшості таких груп бракує, а властиво, відсутнє знання Духовності та Традиції своєї Церкви, тому так легко захоплюються чужими практиками. Рівночасно існує така небезпека, що менше праці треба вкласти в те, щоби зробити кальку якоїсь практики чим відкривати те, що мається в себе».

На закид захоплення чужими практиками і незнання власної духовності очільники згаданої і інших нових спільнот можуть відповісти: а який приклад дає нам Церква, коли, збираючись у паломницьких центрах, молиться Хресною дорогою в неділю? Ось в Зарваниці 17-18 липня, під проводом Отця і Глави УГКЦ, тисячі прочан можуть о год. 00.30, вже в день спомину Воскресіння Христового, звершити цю страсну молитву.

Перенесімося за океан, до США. Кожного року кілка тисяч паломників прибуває до Слотсбурга, щоб в місці, де існує монастир Сестер Служебниць, в суботу-неділю найближчі до 15 серпня, святкувати Успення Пресвятої Богородиці. До 2007 року це відбувалося згідно з логікою християнської історії спасіння. У 2008 році вперше це святкування поповнилось внеском сучасної греко-католицької духовності, безперечно під впливом іммігрантів з четвертої хвилі. В неділю о год. 14.00 була Хресна дорога.

Куди поведе нашу Церкву, східну католицьку, яку Вселенська Церква голосом Другого ватиканського собору і послідовного післясоборового вчення хоче бачити вірною своїй східнохристиянській тотожності, шлях калькуання чужих літургійних практик і духовності?