«П’ятдесяти років ще не маєш і Ти бачив Авраама?», почув Ісус від обурених юдеїв у відповідь на Його слова: «Авраам, ваш батько, був радий від думки, що побачить день мій; і він бачив – і зрадів».
Уривок Євангелія від Івана (8, 51-59), в якому відповідний вік є неодмінною
умовою авторитетного навчання ми чули сьогодні, на третій день від кончини отця
Григорія Назара. Мав майже п’ятдесят літ. В книзі Чисел читаємо, що Господь промовив
до Мойсея: «Це закон про левітів: від двадцяти п'яти років і вище
ставатимуть вони до служби у наметі зборів,
а від п'ятдесятьох років залишать службу, не служитимуть більше»(8, 23-25).
Отець Григорій не служитиме більше Божественної Літургії на престолах храмів Лемківщини, Жулав, Перемишля, Галичини, Риму, Лісабону. Приєднався до служителів вже Небесної Літургії, а в гроні співслужителів, які є випускниками Люблінської семінарії буде «патріярхом», бо він старший від пресвітерів Зенона, Михайла, Євгена, Василя і Дарія.
Авраам зрадів, бо вірою бачив день Ісуса, Його народження і перебування між людьми. Отець Григорій, разом з вірними, яким служив, встиг ще цього року заспівати про це найважливіше бачення, яке надає сенс життю і смерті християнина. В кожну недільну утреню, а в пасхальну неділю з особливим піднесенням кличемо: «Воскресіння Христове бачивши, поклонімось святому Господу Ісусові [...]бо розп’яття перетерпівши, він смертю смерть переміг».
В Чині похорону єрей звертається до живих: «Ось лежу, возлюбленні мої, посеред усіх, мовчазний і безголосий: уста закрилися, язик задубів, і губи знерухоміли [...] очі погасли і не бачать ридаючих; слух не сприймає плачу опечалених, ніс не чує кадильного запаху; а правдива любов ніколи не вмирає».
Отець Григорій любив Бога, своїх рідних, Церкву Христову в її українському греко-католицицькому втіленні, а особливо діяльною любов’ю молодь, бо розумів, що втрата молодого покоління то як зірвана ланка в ланцюзі.
Не відходиш від нас, отче Григорію, мовчазний і безголосий.
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz