Невдовзі святкуватимемо Різдво чесного і славного пророка, предтечі і хрестителя Господнього Івана. Назву свята я переписав з частини «Покажчики», з розділу «Збірник дванадцяти місяців», 24 червня, стор. 657, з малого напрестольного Святого Євангелія виданого «Свічадом» у 2023 році.
Але вже в рубриках-примітках, внизу сторінок, надрукованих червоним кольором, маємо вказівки для тих, хто читає на Літургії і Утрені: «Різдво святого пророка, предтечі і Христителя Івана» (стор. 261), «на зачаття Івана Христителя» (стор.262), «на усікновення голови Івана Христителя» (стор. 76).
І в самому тексті Євангелія Іван є «Христителем» (Мт 3, 1; Мр 6,14).
То само є з хрещенням/хрищенням. В «Покажчиках» маємо: «Під час святої тайни Хрещення» (стор.670), «у святому хрещенні названої Оленою/названого Василієм» (стор.660), а в самому тексті Євангелія: «приймали хрищення від нього в ріці Йордані» (Мт 3, 5), «Я вас хрищу водою на покаяння» (Мт 3, 11), «Той буде вас христити Духом Святим і вогнем» (Лк 3, 16), «Сталося те у Витанії, по той бік Йордану, де Іван христив» (Ів 3, 28).
Маємо 2025 рік, УГКЦ вийшла з підпілля 35 років тому. Успішно розвивається церковний університет, діють духовні семінарії, маємо біблістів, свій катехизм. Список безперечних успіхів можна б продовжувати. І попри те все не вирішеним лишаються питання: Предтеча є «Христителем», чи «Хрестителем»? Він в Йордані «христив», чи «хрестив». Воскреслий Христос посилає учнів «христити», чи «хрестити»?
Не інакше є у виданій «Свічадом» в 2017 році книжці «У школі Матея. Євангеліє, яке варто перечитувати і слухати, яким варто молитися і ділитися» Сільвано Фаусті і Вінченцо Канелла (і в інших книжках з цієї серії): Початок коментаря до Мт 11, 7-15: «Йоан Хреститель, найбільший між народженими від жінок...» (стор. 183), але вже в цитаті з Євангелія маємо «між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя» (стор. 183).
Зате в трьох томах «Lectio Divina» над Євангелієм, Посланнями та Діяннями Апостолів о. Юрія Щурка ( Львів, «Свічадо», 2024) Предтеча є «Хрестителем» і в коментарях і в текстах Євангелія, він «хрестить», а не «христить», так само в Посланнях і Діяннях Апостолів маємо «хрещення», а не «хрищення».
Подібно в Катехизмі УГКЦ «Христос – наша Пасха»: «До народів Христос посилє апостолів: „Ідіть…хрестячи їх...”(Мт 28, 19-20» (п. 69); «Христос, посилаючи своїх учнів на проповідь, запевняє: „Хто увірує і охреститься, той буде спасенний”(Мр 16. 16)» (п. 416). Можна, отже, в одному офіційному тексті Церкви змінити написання слова з іншого офіційного видання, навіть такого рангу, як переклад Святого Письма.
Як довго ще греко-католики мають молитися в стані мовного роздвоєння? Наприклад на Богоявлення тричі чути в Божественній Літургії в читанні з Євангелія (Мт 3, 13-17) «христитися», «охристившись», а в Символі віри ісповідувати віру в одне «хрещення»?
В чому річ? В авторських правах видавців перекладу Святого Письма з 1963-го року? Тоді на якій підставі, «За благословенням Блаженнішого патріярха Святослава» (Київ, дня 13 липня 2013 р. Б.) Катехитично-педагогічний інститут УКУ і Біблійний апостолят УГКЦ видали в 2014 році «Перевидання Нового Завіту (переклад о. І. Хоменка у його другій редакції), що був виданий 1983 року у видавництві Українського Католицького Університету ім. Св. Климента Папи (Рим) з благословення Патріярха Йосифа Сліпого».
Автори цього почину сповіщають: «Перевидання 2014 року здійснене з деякими мовними і змістовними уточненнями та сучасною мовною редакцією». І в цьому виданні Предтеча є «Хрестителем», який звершує «хрещення», а Христос посилає учнів: «Ідіть, отже, зробіть учнями всі народи, хрестячи їх....».
Чекаємо на появу нового офіційного перекладу Святого Письма для УГКЦ. Що заважає, щоб до того благословенного моменту всюди, де це можливо, перевидання Нового Завіту з 2014 року стало текстом, який читають і чують українські греко-католики?
Brak komentarzy:
Prześlij komentarz