Лондон і Перемишль

Відважний вчинок польського кухаря, який в п’ятницю 29 листопада з бивнем єдинорога в руках кинувся, разом з іншими випадковими особами, знешкоджувати терориста в Лондоні, викликав зрозумілу гордість у його земляків. Польські мас-медіа цитували, між іншими, відомого британського журналіста Пірса Морґана, котрий, коментуючи на Твітері відвагу Лукаша, написав: «Треба про це пам’ятати, коли наступним разом дехто казатиме, що „забагато східних європейців впускаємо до нашої країни”». 

Днем раніше Міська рада Перемишля змінила назву вулиці, при якїй стоїть греко-католицький Катедральний собор і Курія архиєпархії. Згідно з первісним задумом ініціаторів зміни, замість блаженного священномученика Йосафата Коциловського вулиця мала увіковічнити блаженного священномученика Григорія Хомишина, котрий, як написано в обґрунтуванні (Uzasadnienie)  ухвали, „бачив майбутнє українського народу сперте на принципах католицизму і європейської західної цивілізації”.

В обґрунтуванні ухвали, якою Сейм Польщі 23 березня 2017 року вшанував блаженного священномученика Григорія Хомишина в 150-ту річницю від його народження, написано, що він був «невтомним проповідником європейських цінностей, які виростають з традиції християнства і латинської цивілізації».

В багатьох інших текстах, в яких в останніх роках польські праворадикальні і кресові середовища висловлюють своє ставлення до України і, зокрема, до українських греко-кaтоликів, Схід, який асоціюється з культурною відсталістю, варварством і націоналізмом, протиставляється Заходові, в розумінні латинської традиції, який, в свою чергу, є синонімом всього, що найкращого могла придумати біла людина. 

Перемиські справжні поляки, як знаємо не від сьогодні, у ставленні до українців спроможні на все. Однак помисел здійснити «обмін» поганого Коциловського на чемного Хомишина взявся трохи і з нашої бездіяльності. Звичайно, це смутно, коли брудні слова професорів Католицького універитету на адресу греко-католиків не викликають жодної реакції з польського боку, включно з церковним середовищем, котре не прореагувало навіть на фізичне насильство в Перемишлі. Такі часи і такий рівень церковників. Зрозуміло, що в такій ситуації дуже делікатною стає позиція єрархії нашої Церкви. 

Але коли польський парламент в обґрунтуванні своєї ухвали, в якій називає блаженного Григорія «пророком України», пише, що він «може бути зразком польсько-українського примирення і світлою постаттю, яка  об’єднує обидва народи на основі християнства і цінностей латинської цивілізації», український відповідник згромадження чотирста шістедясяти обранців польських громадян мав би на це вивищення однієї з рівноцінних традицій – «два легеня» св. Івана Павла ІІ –  якось прореагувати. Що ж вдіє один в полі блогер ( http://bogdanpanczak.blogspot.com/2017/04/cd-uchwaa-ku-chwale-jednej-cywilizacji.html , http://bogdanpanczak.blogspot.com/2017/03/uchwaa-ku-chwale-jednej-cywilizacji.html, http://bogdanpanczak.blogspot.com/2014/09/rezolucja-europejczykow.html)

Вернімось до Лондону. Попри великі зусилля викликати в свідомості принаймні західних інтелектуалів асоціяцію Польщі зі – знову принаймні – Центрально-Східною – Європою, вона для британця з  Good Morning Britain все-таки є Сходом.