Паралельні

В закінченні своєї найновішої книжки, присвяченої «бандерівським викривленням» Берестейської унії, люблінський професор з Католицького університету, прізвище якого читачам цих постів відоме, «простих уніятів», які в часах підпілля, не вдаючись до складних обрядово-богословських міркувань брали участь в Таїнствах звершуваних в Римо-Католицькій Церкві, протиставляє «прибулим з-за океану, часто після римських студій, вихованим в дусі націоналізму, загартованим на полігонах холодної війни, елітам „Української Церкви”». Ці останні викинули перших на обочини релігійного життя, запровадили новий лад і «розпочали мудрагельські, чужі уніятській традиції, пошуки тотожності Церкви, над правильною назвою якої сушать собі голову дотепер». Мало того. Вони «безправно і всупереч римській дисципліні вживають титул „патріярха”, а з конфліктів з Латинською Церквою зробили норму релігійного життя». І це ще не все, бо «вірним забрали вервиці – символи їхньої стійкості у вірі, викидали „Хресні дороги”, як польський винахід, висміювали все, що пов’язане з давньою уніятською традицією, яку дбайливо зберігали покоління вірних». 

Заокеанські еліти, хоч гартувалися на полігонах холодної війни, не зуміли, як видно на розкладах богослужінь в греко-католицьких храмах, «викинути „Хресних доріг”. Якраз в цьому аспекті я хотів би, щоб люблінський дослідник родом з Волині не помилявся. Очевидно не йдеться про якесь духовне насильство над вірними прив’язаними до запожичених латинських практик, але про ситуацію, коли греко-католики, усвідомивши, яким скарбом є їхня східна традиція, не копіюють інших. 

Хресна дорога це одна з нескінченних наших історій: http://bogdanpanczak.blogspot.com/2016/04/blog-post.html

І цього року ситуація є незмінною. У Зарваниці моляться нею в неділі Великого посту. Будуть також після Пасхи, як колись? https://bogdanpanczak.blogspot.com/2018/04/blog-post_47.html

Львівських семінаристів можна попросити і вони приїдуть до парафії, щоб там провести це набоженство. На плакаті подані дати: 15 березня – 21 квітня. То у Квітну неділю також готові відповісти на запит народу? Чого ж ми не готові зробити, щоб народ дістав, чого потребує. Найчудесніші реліквії з самого Ватикану, всіляких чудотворців з усіх усюд привеземо.

В одному з новостворених для заробітчан душпастирських осередків в Польщі має відбутися візитація. Душпастир питає семінариста, чи в суботу люблінські богослови могли б відправити Хресну дорогу. Ні, бо їх цього не вчать. А якщо навіть вміли б, теж ні, бо це субота. 

Починаємо жити паралельним життям. Не йдеться тільки про надзвичайну легкість прийняття біритуалізму духовенством http://bogdanpanczak.blogspot.com/2016/02/blog-post_85.html ,

хоч це матиме свої, і побоююсь вже має в країнах таких як Австрія чи Німеччина, наслідки для рівня вірності мирян  своїй Церкві. Справа в тому, що греко-католик, для якого духовне життя немислиме без Хресної дороги, до того в неділю, і в символічному духовному центрі, прийшовши до нашого храму у Польщі, не відчує, що він у себе.

 

Бо тут, всупереч очікуванням багатьох, займаємось «мудрагельськими міркуваннями», щоб втілити в життя те вчення про автентичну тотожність східних католиків, яке, для декого парадоксально, проголошує Римська Апостольська Столиця в своїх документах. 

Від кількох місяців питання також літургійного обличчя Греко-Католицької Церкви в Україні перестало бути, як дехто міг би думати, другорядною справою. Автокефалія для Православної Церкви України мала б спонукати до автокоректи.