Першого лютого на сайті zbruc.eu з’яився текст американського історика, політолога Олександра Мотиля «Абсурд, і що з ним робити». На абсурді, вважає автор, побудований теперішній конфлікт між Заходом, Росією та Україною. Бо «Росія наполягає на тому, щоб Україна ніколи не стала членом НАТО», в свою чергу «Захід каже, що в принципі двері для України відкриті», а «Україна прагне якнайскоріше увійти в Альянс». Насправді «всі точно знають, що Україна не має ніяких шансів стати членом НАТО в наступних 10-20 або навіть більше років. Отже, в принципі, можлива війна через абсурд. Можуть загинути тисячі за ніщо».
Тому Мотиль пропонує, щоб Україна прорізала цей гордіїв вузол і проголосила мораторій на членство в НАТО на 10-20 років, але «при умові, що Росія теж зробить якійсь поступки і доведе на ділі свою миролюбність». Звичайно, досвідчений політолог знає, що «Москва вже не раз показала, що інтерпретує домовлення по-своєму. Але дуже можливо, що завдяки українським ініціативам теперішня криза стане менш глибокою і що НАТО, Америка та Росія скоріше прийдуть до якоїсь згоди й унеможливлять війну», бо «вести війну і вмирати за абсурд абсурдно».
На фейсбуці під текстом є 25 коментарів, здебільшого негативних, між ними закид, що редакція тиражує «дикуваті бздури гамериканського професора. Мо' тому що він гамериканець?».
Також 1-го лютого, на тому ж самому сайті в тексті написаному для західного читача Микола Рябчук ствердив: «Компроміси завжди можливі – якщо вони не ставлять під ризик суверенітет та дієздатність нації (як це роблять, наприклад, Мінські угоди в російській інтерпретації). Українці могли б відкласти свої поривання до НАТО на певен час, коли б натомість отримали чіткіші перспективи на членство в ЄС – тобто виразний сигнал, що вони не покинуті Заходом і не полишені на милість Росії. Неясно, однак, чи ЄС готовий на такий компромісний жест». На фейсбуці під цим текстом нема жодного коментаря.
Мотилева пропозиція мораторію – це «дикувата бздура гамериканського професора», Рябчукове «відкладення поривань до НАТО на певен час» – сприйняте мовчанкою.
Українці і сьогодні використовують образ сорокарічного блукання вибраного народу пустелею після виходу з Єгипту, бачачи в цьому глибокий сенс – мусили вмерти всі, хто пам’ятав про рабство.
Може «10-20 років», чи «певен час» потрібні, щоб в Росії повмирали всі, хто пам’ятав, як російська імперія в іпостасі Совєтського Союзу поневолювала інші народи?